Искала в Сети украинские переводы Тагора
May. 8th, 2011 05:40 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
valya_15Нашла, и среди них, - кое-что, как мне кажется, очень подходящее.
Коли мине сто літ (переклав М. Бажан)
Коли мине сто літ од нинішніх часів,
Хто будеш ти, читальнику уважний
Моїх віршованих рядків,
Коли мине сто літ од нинішніх часів?
Бодай одну малу частину
Відради ранків цих,
І цвіт сьогоднішній, і співанку пташину,
І крові зашумілий біг
Чи я тобі зумію передати,
Щоб ти відчути їх здолів,
Коли мине сто літ од нинішніх часів?
Зведись і двері відчини на південь,
І задивись у вранішню блакить,
І, мріями глибокими сповившись,
Подумай так в цю мить:
Одного разу років сто назад
Зійшов з небес, пройнявши серце світу.
Великий трепет, мов солодкий чад.
На крилах несучи пергу і запах цвіту,
П'янкий, весінній, вільний од завад
Південний вітер налетів раптово
І землю вбрав у барви пишних шат.
До тебе за сто літ
Прийшов поет у світ.
І він слова примусив розвиватись,
Неначе квіти, сповнені принад.
Одного разу років сто назад.
Коли мине сто літ од нинішніх часів,
Хто буде той поет, що у твоєму домі
Почне свій спів?
В його пісні я хочу щедро влити
Весни сьогоднішньої вранішні привіти,—
Нехай звучить у дні твої весінні
Весни моєї радісний мотив,—
Він буде в трепеті сердець, в джмеля новім бринінні,
Він буде в шелесті лісів,
Коли мине сто літ од нинішніх часів.
1895
(Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975 р. Вперше цей твір було опубліковано на http://www.ukrlib.com)
Русский перевод:
Через сто лет (перевод А.Сендыка)
В грядущем, через сто лет от наставшего ныне дня,
Кем ты будешь,
Читатель стихов, оставшихся от меня?
В грядущее, через сто лет от наставшего ныне дня,
Удастся ли им донести частицу моих рассветов,
Кипение крови моей,
И пенье птиц, и радость весны,
И свежесть цветов, подаренных мне,
И странные сны,
И реки любви?
Сохранят ли песни меня
В грядущем, через сто лет от наставшего ныне дня?
Не знаю, и, все же, друг, ту дверь, что выходит на юг,
Распахни; присядь у окна, а потом,
Дали окутав дымкой мечты,
Вспомни о том,
Что в былом, до тебя, ровно за сто лет,
Беспокойный ликующий трепет, оставив бездну небес,
К сердцу земли причалил - приветом ее согрет.
И тогда же, освобожденный приходом весны из пут,
Охмелевший, безумный, самый нетерпеливый на свете
Ветер, несущий на крыльях пыльцу и запах цветов,
Южный ветер
Налетел и заставил землю цвести.
В былом, до тебя ровно за сто лет,
День был солнечен и чудесен. С душою, полною песен,
В мир тогда явился поэт,
Он хотел, чтоб слова, как цветы, цвели,
А любовь согревала, как солнечный свет,
В былом, до тебя ровно за сто лет.
В грядущем, через сто лет от наставшего ныне дня,
Поющий новые песни поэт
Принесет в твой дом привет от меня
И сегодняшней юной весны,
Чтобы песни моей весенний ручей слился, звеня,
С биением крови твоей, с жужжаньем твоих шмелей
И с шелестом листьев, что манит меня
В грядущее, через сто лет от наставшего ныне дня.
(Источник: Тагор Р. Собрание сочинений. - Т.2 - Стихи, драмы. - Москва: Государственное издательство художественной литературы, 1962. - С. 219-220.
Коли мине сто літ (переклав М. Бажан)
Коли мине сто літ од нинішніх часів,
Хто будеш ти, читальнику уважний
Моїх віршованих рядків,
Коли мине сто літ од нинішніх часів?
Бодай одну малу частину
Відради ранків цих,
І цвіт сьогоднішній, і співанку пташину,
І крові зашумілий біг
Чи я тобі зумію передати,
Щоб ти відчути їх здолів,
Коли мине сто літ од нинішніх часів?
Зведись і двері відчини на південь,
І задивись у вранішню блакить,
І, мріями глибокими сповившись,
Подумай так в цю мить:
Одного разу років сто назад
Зійшов з небес, пройнявши серце світу.
Великий трепет, мов солодкий чад.
На крилах несучи пергу і запах цвіту,
П'янкий, весінній, вільний од завад
Південний вітер налетів раптово
І землю вбрав у барви пишних шат.
До тебе за сто літ
Прийшов поет у світ.
І він слова примусив розвиватись,
Неначе квіти, сповнені принад.
Одного разу років сто назад.
Коли мине сто літ од нинішніх часів,
Хто буде той поет, що у твоєму домі
Почне свій спів?
В його пісні я хочу щедро влити
Весни сьогоднішньої вранішні привіти,—
Нехай звучить у дні твої весінні
Весни моєї радісний мотив,—
Він буде в трепеті сердець, в джмеля новім бринінні,
Він буде в шелесті лісів,
Коли мине сто літ од нинішніх часів.
1895
(Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975 р. Вперше цей твір було опубліковано на http://www.ukrlib.com)
Русский перевод:
Через сто лет (перевод А.Сендыка)
В грядущем, через сто лет от наставшего ныне дня,
Кем ты будешь,
Читатель стихов, оставшихся от меня?
В грядущее, через сто лет от наставшего ныне дня,
Удастся ли им донести частицу моих рассветов,
Кипение крови моей,
И пенье птиц, и радость весны,
И свежесть цветов, подаренных мне,
И странные сны,
И реки любви?
Сохранят ли песни меня
В грядущем, через сто лет от наставшего ныне дня?
Не знаю, и, все же, друг, ту дверь, что выходит на юг,
Распахни; присядь у окна, а потом,
Дали окутав дымкой мечты,
Вспомни о том,
Что в былом, до тебя, ровно за сто лет,
Беспокойный ликующий трепет, оставив бездну небес,
К сердцу земли причалил - приветом ее согрет.
И тогда же, освобожденный приходом весны из пут,
Охмелевший, безумный, самый нетерпеливый на свете
Ветер, несущий на крыльях пыльцу и запах цветов,
Южный ветер
Налетел и заставил землю цвести.
В былом, до тебя ровно за сто лет,
День был солнечен и чудесен. С душою, полною песен,
В мир тогда явился поэт,
Он хотел, чтоб слова, как цветы, цвели,
А любовь согревала, как солнечный свет,
В былом, до тебя ровно за сто лет.
В грядущем, через сто лет от наставшего ныне дня,
Поющий новые песни поэт
Принесет в твой дом привет от меня
И сегодняшней юной весны,
Чтобы песни моей весенний ручей слился, звеня,
С биением крови твоей, с жужжаньем твоих шмелей
И с шелестом листьев, что манит меня
В грядущее, через сто лет от наставшего ныне дня.
(Источник: Тагор Р. Собрание сочинений. - Т.2 - Стихи, драмы. - Москва: Государственное издательство художественной литературы, 1962. - С. 219-220.
