![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
valya_15В Сети широко принято, подчеркивая именно эротический аспект завтрашнего праздника, цитировать одно известное стихотворение, вернее - песенку, в коей хвигурирует, между прочим, мое имя (what generally gives me great pleasure). Кабы там еще все так печально не закончилось...Но ладно. Сейчас мы это размочим.
Для любителей бурных сновидений - и/или стихов. Компанию посту про "The Lass That Made The Bed To Me" в разных переводах составит знаменитое стихотворение тов. Лорки "La casada infiel". Тоже в оригинале и двух переводах: русском и украинском. Видимо, близость темы их притягивает.:-)
Federico Garcia Lorca
LA CASADA INFIEL
Y que yo me la llevé al río
creyendo que era mozuela,
pero tenía marido,
Fue la noche de Santiago
y casi por compromiso.
Se apagaron los faroles
y se encendieron los grillos.
En las últimas esquinas
toqué sus pechos dormidos,
y se me abrieron de pronto
como ramos de jacintos.
El almidón de su enagua
me sonaba en el oído
como una pieza de seda
rasgada por diez cuchillos.
Sin luz de plata en sus copas
los árboles han crecido,
y un horizonte de perros
ladra muy lejos del río.
Pasadas las zarzamoras,
los juncos y los espinos,
bajo su mata de pelo
hice un hoyo sobre el limo.
Yo me quité la corbata.
Ella se quitó el vestido.
Yo, el cinturón con revolver.
Ella, sus cuatro corpiños.
Ni nardos ni caracolas
tienen el cutis tan fino,
ni los cristales con luna
relumbran con ese brillo.
Sus muslos se me escapaban
como peces sorprendidos,
la mitad llenos de lumbre,
la mitad llenos de frío.
Aquella noche corrí
el mejor de los caminos,
montado en potra de nácar
sin bridas y sin estribos.
No quiero decir, por hombre,
las cosas que ella me dijo
la luz del entendimiento
me hace ser muy comedido.
Sucia de besos y arena,
yo me la llevé del río.
Con el aire se batían
las espadas de los lirios.
Me porté como quien soy.
Como un gitano legítimo.
Le regalé un costurero
grande, de raso pajizo,
y no quise enamorarme
porque teniendo marido
me dijo que era mozuela
cuando la llevaba al río.
НЕВЕРНАЯ ЖЕНА (Перевод А.Гелескула)
...И в полночь на край долины
увел я жену чужую,
а думал - она невинна.
То было ночью Сант-Яго
-и, словно сговору рады,
в округе огни погасли
и замерцали цикады.
Я сонных грудей коснулся,
последний проулок минув,
и жарко они раскрылись
кистями ночных жасминов.
А юбки, шурша крахмалом,
в ушах у меня дрожали,
как шелковая завеса,
раскромсанная ножами.
Врастая в безлунный сумрак,
ворчали деревья глухо,
и дальним собачьим лаем
за нами гналась округа.
За голубой ежевикой
у тростникового плеса
я в белый песок впечатал
ее смоляные косы.
Я сдернул шелковый галстук.
Она наряд разбросала.
Я снял ремень с кобурою
,она - четыре корсажа.
Ее жасминная кожа
светилась жемчугом теплым,
нежнее лунного света,
когда скользит он по стеклам.
А бедра ее метались,
как пойманные форели,
то лунным холодом стыли
,то белым огнем горели.
И лучшей в мире дорогой
до первой утренней птицы
меня этой ночью мчала
атласная кобылица...
Тому, кто слывет мужчиной,
нескромничать не пристало.
И я повторять не стану
слова, что она шептала.
В песчинках и поцелуях
она ушла на рассвете.
Кинжалы трефовых лилий
вдогонку рубили ветер.
Я вел себя так, как должно,-
цыган до смертного часа.
Я дал ей ларец на память
и больше не стал встречаться,
запомнив обман той ночи
в туманах речной долины,-
она ведь была замужней,
а мне клялась, что невинна.
ЧУЖА НЕВІРНИЦЯ (переклад М.Лукаша)
…Да й берег її завів я –
за дівчину її мав,
а вона була заміжня.
Була нічка петрівчана,
весільної грали тіні –
ліхтарі якраз погасли,
а цикади заблимтіли.
Я торкнув їй сонні перса,
як виходили за місто,
і вони мені розкрились,
мов дві китиці ряснисті.
Накрохмалена спідниця
ув ушу мені шамтіла,
наче шовк шістьма ножами
шматував хтось що є сили.
Верби звільна колисали
Безсріберне верховіття,
і невговканими псами
обрій гавкав із заріччя.
За ожинником колючим
кинув я її горілиць,
що аж коси буйнокосмі
у вологу рінь урились.
Я ізняв із себе шарф,
вона сукню і спідницю,
я зняв ремінь з кобурою,
вона штири шнуровиці.
Ніжніше ніжних конвалій
оксамитилося тіло,
ясніш ясного кришталю
при зорях воно ряхтіло.
Стегна полохко пручались,
мов дві спіймані рибини,
то кригою гоготіли,
то жевріли жаром білим.
Тої ночі я літав
крізь провалля по привіллю
на єдвабній кобилиці
без стремен і без повіддя.
Що вона мені шептала,
не подоба говорити,
та я знаю те, що знаю,
я в цім ділі добре битий.
Захльостану й заласкану,
з берега її повів я
світом. Як мечі-лілеї
люто краяли повітря.
Я повівся як годиться,
бо я таки щирий циган:
дав на шитво їй шкатулку
(нехай тішиться, суціга)),
а кохатися не став я,
зради їй простить не зміг я,
бо казала, що дівчина,
а була уже заміжня.
Developing lessons for Microsoft Word?
Date: 2011-08-14 03:39 pm (UTC)